Категорія: Ж

  • журі

    Колегіальний орган, зазвичай з обмеженим складом, що формується для оцінювання, відбору або вирішення питань у певній конкурсній, змагальній або експертній сфері (наприклад, у мистецтві, спорті, науці).

    Група кваліфікованих осіб, призначена для винесення вердикту на змаганні, конкурсі або оцінювання якості робіт (наприклад, журі фестивалю, журі конкурсу).

    Склад суддів на спортивних змаганнях, які оцінюють виступ учасників і визначають переможців.

  • журячись

    1. Дієприслівник минулого часу від дієслова “журитися”, що означає перебувати в стані тривоги, занепокоєння або смутку через якісь негативні обставини, неприємні думки або передчуття.

    2. Виражає одночасну дію супроводу: виконуючи основну дію, одночасно відчувати журбу, сумувати або непокоїтися (напр., “Вона йшла, журячись про майбутнє”).

  • журчатися

    1. (рідко) Тривожитися, непокоїтися, хвилюватися через щось; відчувати занепокоєння.

    2. (діал.) Сумно думати, замислюватися; сумувати, журбувати.

  • журчати

    1. Про воду або іншу рідину: текти невеликим потоком, злегка дзюрчати, видавати тихі, м’які, переливчасті звуки.

    2. Перен. Про тихі, мелодійні, ніжні звуки, що нагадують журчання води (наприклад, про спів птаха, дитячий сміх, музику).

    3. Розм. Говорити багато, швидко і невиразно, часто про щось несуттєве; базікати, теревенити.

  • журчання

    1. Дію за значенням дієслова “журчати”; звуки, що виникають від цієї дії, ніжне дзюрчання води, що несильно й безперервно тече.

    2. Переносно: тихе, ніжне, мелодійне звучання (мовлення, співу тощо).

  • журфікс

    Журфікс — власна назва українського інтернет-видання та медіа, заснованого 2017 року, що спеціалізується на новинах, аналітиці та репортажах, зокрема у сферах політики, суспільства та культури.

    Журфікс — у лінгвістиці: термін, що вживається в окремих джерелах для позначення афікса (суфікса або префікса), який додається до основи слова для утворення назви періодичного видання (наприклад, -зін, -ик).

  • журно

    1. (вживається переважно в поетичній мові) Сумно, з журбою; викликаючи почуття ніжності та легкого смутку.

    2. (заст.) Термін, що позначає один із станів душі в українській філософській та психологічній традиції, близький до поняття “журба”, але часто з відтінком задумливості, тихої печалі або ностальгії.

  • журний

    1. Який виражає журбу, смуток, сум; сповнений печалі, зажурений.

    2. Який викликає почуття журби, смутку; сумний, похмурий.

  • журналістський

    1. Стосунний до журналістики як виду суспільної діяльності, пов’язаний з нею.

    2. Стосунний до журналіста, належний, властивий журналісту.

    3. Призначений для журналістів, створений ними або такий, що складається з них.

  • журналістка

    Жінка, яка професійно займається журналістикою: збирає, обробляє, аналізує та поширює інформацію через засоби масової інформації (газети, журнали, телебачення, радіо, інтернет-видання).