1. Який виражає журбу, смуток, сум; сповнений печалі, зажурений.
2. Який викликає почуття журби, смутку; сумний, похмурий.
Словник Української Мови
Буква
1. Який виражає журбу, смуток, сум; сповнений печалі, зажурений.
2. Який викликає почуття журби, смутку; сумний, похмурий.
Приклад 1:
— спитав він стурбовано.Вона мовчала.— Може, в тебе щось сталося?Це «щось» в інтимній їхній мові означувало той викуп, що природа прагне стягти за посідання втіхи попри всі хитрощі користувачів.Вона підвела свій журний погляд.— Ми всі помрем? — спитала вона.— Звичайно, — відповів він полегшено.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”
Приклад 2:
Довго паровик борсається в депо: i тут — у депо, i там — у депо… I тихо в мовчанцi стоять снiговi станцiї: може, знову ми будемо бiгати сюди розгубленi, з запаленими очима, а за холодними станцiйними будинками завиють вовки на журний холодний семафор. Але сьогоднi ми їдемо на Кубань, бо вiримо в свої запаленi очi.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”