Категорія: Ґ

Спеціалізований сільськогосподарський знаряддя або машина, призначена для обробки ґрунту з метою його розпушування, подрібнення та насичення повітрям (аерації) без обертання пласта, що покращує доступ води, поживних речовин і кисню до кореневої системи рослин.

Пристрій (механічний або ручний) для прокачування ґрунту, який проникає в дернину або верхній шар землі, утворюючи отвори для поліпшення дренажу, провітрювання та живлення коріння, що застосовується переважно в газонівництві та декоративному садівництві.

1. Штучний будівельний матеріал, що отримується шляхом ущільнення суміші ґрунту з в’яжучими речовинами (цементом, бітумом тощо), який використовується для влаштування основ дорожніх покриттів, фундаментів, гідротехнічних споруд.

2. Конструктивний елемент у вигляді монолітного шару з такого матеріалу, що є частиною інженерної споруди.

1. Верхній родючий шар земної кори, що складається з мінеральних частинок, органічних речовин, води, повітря та мікроорганізмів; основа для росту рослин.

2. (перен.) Основа, фундамент, база чого-небудь (наприклад, знань, теорії, мистецтва).

3. (перен.) Сукупність умов, обставин, середовище, у якому щось виникає, існує або розвивається.

4. (у живопису, графіці) Основний тон, покриття або шар, що наноситься на поверхню (полотно, дошку, папір тощо) перед основним зображенням.

5. (заст.) Земля, територія, простір; країна.

Ґрунтвага — важкий металевий стрижень із загостреним кінцем, який використовують для руйнування щільних матеріалів (каменю, бетону, асфальту) шляхом удару по ньому великою кувалдою; технічний інструмент, відомий також як “важок” або “борідка”.

Ґрунтвага — застаріла назва для будь-якого важкого ручного знаряддя або інструменту, призначеного для ударної роботи.

Спеціальний ручний інструмент для обробки ґрунту, що має вигнуту пластину з зубцями та довгий держак, призначений для розпушування, розрівнювання та очищення поверхні землі від бур’янів, каміння та коріння.

1. Зменшувально-пестлива форма до слова “ґрунт” у значенні невелика ділянка землі, часто оброблена атипова для садівництва; земля, грунт.

2. (переносно) Основа, підґрунтя, фундамент чогось (наприклад, знань, теорії).

3. (діал.) Верхній, родючий шар землі; ґрунт.

1. (в будівництві та малярстві) Рідка будівельна суміш або спеціальна фарба, яку наносять на поверхню першим шаром для поліпшення зчеплення (адгезії) з основним покриттям, вирівнювання вбиральної здатності основи та її зміцнення.

2. (у сільському господарстві, заст.) Ґрунтове удобрення; внесення добрив у землю.

3. (переносно, розм.) Попереднє, базове ознайомлення з якою-небудь темою, вивчення основ чогось.

Будівельний блок, виготовлений із ґрунту (переважно суглинку) з додаванням в’яжучих речовин (наприклад, цементу) та ущільнений шляхом пресування.