Древослів

Словник Української Мови

ґрунтований

[ґruntoʋɑnɪj] Прикметник

Буква:Ґ

Значення

(Філософія) –
Який має ґрунт, основу; обґрунтований, мотивований.
(Хімія) –
(У хімії, техніці) Покритий тонким шаром ґрунту, спеціальною ґрунтовкою для поліпшення зчеплення з наступними шарами покриття.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. ґрунтований, р. ґрунтованого, д. ґрунтованому, з. ґрунтованого, о. ґрунтованим, м. ґрунтованім

Більше записів