Фурилдіоксим — органічна сполука, похідна фурану, що використовується в аналітичній хімії як селективний хімічний реагент, зокрема для якісного та кількісного визначення нікелю, з яким утворює характерний червоно-малиновий комплекс.
Категорія: Ф
-
фурилкарбінол
Фурилкарбінол — органічна сполука, спирт, похідне фурану, що має формулу C₅H₆O₂; безбарвна рідина, розчинна у воді, використовується в органічному синтезі.
-
фурилметантіол
Фурилметантіол — органічна сполука, похідна фурану, що має формулу C₅H₆OS і є летким сульфідом з характерним сильним запахом смаженої кави або попкорну; використовується як ароматизатор у харчовій промисловості.
-
фурильний
1. (техн.) Прикметник, що стосується фурі — металевої труби для відведення диму та газів у промислових печах, котлах тощо; призначений для фурі або пов’язаний з нею.
2. (спец.) Уживається у складі технічних термінів, наприклад, “фурильна труба”, для позначення елементів димохідних або газоходних систем.
-
фурильник
Фурильник — власна назва, що походить від прізвища Фурильник; може вживатися як назва географічного об’єкта (наприклад, гори) або іншого унікального явища, пов’язаного з цим прізвищем.
-
фурити
1. (дієслово) Викликати сильне роздратування, гнів, лють; доводити до стану люті.
2. (дієслово, розм.) Розпалювати, стимулювати сильні почуття або бажання; збуджувати.
-
фуркотіти
1. Видавати низькі, глухі, переривчасті звуки, нагадуючи роботу двигуна або віддалені постріли.
2. Говорити швидко, невиразно або сердито, бубоніти під ніс.
3. Розмовне значення: швидко їхати, рухатися (про транспортний засіб).
-
фуркотітися
1. (про птахів, зокрема голубів) Видавати характерні звуки, воркувати, гукати.
2. (розм.) Бурчати, воркотіти, виявляючи незадоволення.
-
фуркроя
Фуркроя (Furcraea) — рід багаторічних рослин родини холодкових (Asparagaceae), поширених у тропічних та субтропічних регіонах Америки; деякі види вирощуються як декоративні або для отримання міцного волокна.