Словник Української
1. Стосунковий до ефіру (у хімії, фізиці): пов’язаний з органічною сполукою, що містить атом кисню, з’єднаний з двома вуглеводневими радикалами, або властивий їй.
2. Стосунковий до ефіру (у давніх уявленнях): пов’язаний з найвищою, найтоншою небесною субстанцією, що наповнює простір, або властивий їй.
3. Переносно: надзвичайно легкий, повітряний, ніжний, майже невловимий.
4. Переносно: відірваний від реальності, неземний, духовий.
1. (у хімії, технології) Процес перетворення речовини на летку (ефірну) форму, часто шляхом нагрівання або хімічної реакції, для подальшого використання або аналізу.
2. (у мистецтві, літературі) Надання образу, явищу чи почуттю невагомого, одухотвореного, надчуттєвого характеру; втілення у витонченій, нематеріальній формі.
3. (переносно) Процес або результат спрощення, абстрагування від реальності, надання чомусь відірваного від життя, надмірно ідеалізованого характеру.
1. У давньогрецькій міфології — один з богів вітру, персоніфікація вологого південно-західного або західного вітру, сина Астрея та Еос, брат Борея, Нота та Зефіра.
2. У поетичній мові — вільний порив, легке подихання вітру; вітерець, повівання.
1. (у давньогрецькій міфології) Богиня ранкової світанкової прохолоди, дочка Ереба та Нікти, сестра Гемери.
2. (у переносному значенні, поетичне) Легкий, прозорий повітряний простір; повітря, небо.
1. У давньогрецькій міфології та античній філософії — найвищий, найтонший і найчистіший шар повітря, яким дихають боги; часто вважався п’ятим елементом (після землі, води, повітря та вогню), що заповнює космічний простір.
2. У фізиці та хімії — органічна сполука, що складається з двох вуглеводневих радикалів, сполучених атомом кисню (загальна формула R–O–R’); легколетка, часто легкозаймиста рідина з характерним запахом, що використовується як розчинник, реагент або в медицині (наприклад, етиловий ефір).
3. У класичній фізиці (в концепції світоносного ефіру) — гіпотетична всепроникна середовищна субстанція, що заповнює навіть вакуум і служить для поширення світлових хвиль та інших електромагнітних явищ (концепція відкинута сучасною наукою).
4. У сучасному розмовному вживанні — радіомовний або телевізійний простір, повітря, у якому поширюються радіохвилі; саме мовлення в ефірі (вийти в ефір, прямий ефір).
5. Переносно — тонка, ледь відчутна атмосфера, повітря, що оточує щось (наприклад, ефір весни, ефір парфумів).
1. Який стосується Ефіопії, її народу, культури, мови або географії.
2. Який характерний для Ефіопії або її мешканців.
3. Який походить з Ефіопії, створений у Ефіопії.
1. Жінка або дівчина, яка народилася та/або живе в Ефіопії, представниця народу цієї країни.
2. Представниця негроїдної раси, темношкіра жінка (застаріле, може вживатися в історичному контексті або поетичній мові).
1. Представники корінного населення Ефіопії — країни у Східній Африці.
2. (у широкому історичному значенні) Жителі стародавньої країни Ефіопія, що існувала на північному сході Африки (територія сучасних Судану та південного Єгипту).
3. (у давніх авторів, переносно) Представники негроїдної раси; темношкірі люди.
1. Представник корінного населення Ефіопії, держави у Східній Африці.
2. (Істор.) У широкому вжитку — темношкірий чоловік африканського походження; також уживалося як синонім до слова «негр».
3. (Перен., заст., поет.) Про людину з дуже смаглявою, темною шкірою обличчя.
1. (геологія) Повільне виливання лави на поверхню землі через тріщини в земній корі, без вибухових явищ, що супроводжує виверження вулкана.
2. (медицина) Випіт, витікання рідини (наприклад, крові, лімфи, синовіальної рідини) з судин у тканини або порожнини тіла внаслідок запалення або підвищення проникності судинних стінок.