ефір

Значення

1. (Філософія) –

   У давньогрецькій міфології та античній філософії — найвищий, найтонший і найчистіший шар повітря, яким дихають боги; часто вважався п’ятим елементом (після землі, води, повітря та вогню), що заповнює космічний простір.

2. (Хімія) –

   У фізиці та хімії — органічна сполука, що складається з двох вуглеводневих радикалів, сполучених атомом кисню (загальна формула R–O–R’); легколетка, часто легкозаймиста рідина з характерним запахом, що використовується як розчинник, реагент або в медицині (наприклад, етиловий ефір).

3. (Фізика) –

   У класичній фізиці (в концепції світоносного ефіру) — гіпотетична всепроникна середовищна субстанція, що заповнює навіть вакуум і служить для поширення світлових хвиль та інших електромагнітних явищ (концепція відкинута сучасною наукою).

4. (Техніка) –

   У сучасному розмовному вживанні — радіомовний або телевізійний простір, повітря, у якому поширюються радіохвилі; саме мовлення в ефірі (вийти в ефір, прямий ефір).

5. (Література) –

   Переносно — тонка, ледь відчутна атмосфера, повітря, що оточує щось (наприклад, ефір весни, ефір парфумів).

Правопис та відмінювання