1. Фізична властивість акустичних, електромагнітних чи інших коливальних систем, що характеризуються наявністю великої кількості резонансних частот або окремих резонаторів, з’єднаних у єдину структуру.
2. У музикознавстві та акустиці — характеристика музичних інструментів (наприклад, багаторезонаторних цимбалів) або голосового апарату, яка полягає в одночасному використанні або збудженні кількох резонаторних порожнин для посилення, фільтрації та формування тембру звуку.