бич

[bɪt͡ʃ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Тонкий, гнучкий прут, зазвичай з довгої шкіряної смуги, прикріпленої до руків’я, що використовується для погонювання тварин або як знаряддя покарання.

  2. (Лінгвістика) –

    Переносно: про важке випробування, лихо, постійну небезпеку або страждання, які спіткали когось або щось (наприклад, *бич людства*, *бич війни*, *бич алкоголізму*).

  3. (Соціологія) –

    Розм. Безробітний, бездомна або маргінальна людина, що веде асоціальний спосіб життя; жебрак.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. бич, р. бича, д. бичеві, з. бич, о. бичем, м. бичеві, к. бичу

Більше записів