бич

1. Тонкий, гнучкий прут, зазвичай з довгої шкіряної смуги, прикріпленої до руків’я, що використовується для погонювання тварин або як знаряддя покарання.

2. Переносно: про важке випробування, лихо, постійну небезпеку або страждання, які спіткали когось або щось (наприклад, *бич людства*, *бич війни*, *бич алкоголізму*).

3. Розм. Безробітний, бездомна або маргінальна людина, що веде асоціальний спосіб життя; жебрак.

Приклади:

Приклад 1:
Ця палиця, цей дрючок, цей бич покликаний був найтемні- шими силами еволюції утвер­ джувати свою перевагу тіль­ ки через напад, прорив і вторгнення. Захоплення чу­ жого міста військом агресора н0минуче супроводжувалося диким розгулом пана Ph.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”

Приклад 2:
зіроч­ко моя!..- очі йо­го засвіти­ли на всі сіни, як у звірю­ки, ко­ли во­на ки­дається на свою здо­бич. – Пусти… пус­ти ме­не!..-пру­чається Га­ля.-Іди собі… геть!
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 3:
Вiн не потрапляв у лад, замiсто щоб уцiлити бичем, бив у снiп кiнцем цiплина, а бич завертався вгору i заскакував назад. Вiн розсердився й гупнув з усiєї сили. — Невідомий автор