1. Рідкісний варіант написання назви річки Біча (правої притоки Стиру) у Волинській області.
2. Заст. та діал. Назва великої дерев’яної діжки або бочки, часто використовуваної для зберігання води, солонини тощо.
бича
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Та Жбур, більш не кажучи й слова, вже нагнув по-бича-чому голову й, притримуючи на поясі шаблі, побіг до Куріпочки, кинув по дорозі Якову Шийці: «Дивися, щоб усе було справно!», вилетів у сідло та погнав униз до Дністра, де з того берега темними хащами холодно та грізно на нього дивилася пуща. Тиміш провів Жбура поглядом, провів за провалля шарабани, валку й князеве військо і повернувся назад, на чати.
— Куліш Микола, “Мина Мазайло”
Частина мови: іменник (однина) |