бірюза

1. Мінерал класу фосфатів, непрозорий, від блакитного до зеленувато-сірого кольору, що використовується як дорогоцінний чи напівдорогоцінний камінь у ювелірній справі.

2. Дорогоцінний або напівдорогоцінний камінь, виготовлений із цього мінералу, який часто служить для виготовлення прикрас, печаток та інших художніх виробів.

3. Характерний блакитний або зеленувато-блакитний колір, подібний до кольору цього мінералу.

Приклади вживання

Приклад 1:
Там існували поклади золота, срібла, олова, свинцю, заліза, міді, сурми, білого мармуру, алебастру, траплялися й камені-самоцвіти (смарагди, берили, бірюза тощо). У прибережних водах півострова не залишалися без роботи шукачі перлів і червоних та чорних коралей. — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |