бірюлька

1. Дрібна виточена з дерева фігурка, що використовується для гри, метою якої є гачком або пальцями дістати одну бірюльку з купки, не порушивши решти; зазвичай використовується у множині: “бірюльки”.

2. Переносно — дрібна, несуттєва річ, дрібничка або пуста, марна справа (часто вислів “гратися/займатися бірюльками”).

3. Заст. Намисто, прикраса з намистин, коралів.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |