Словник Української Мови
Буква
1. У християнській демонології — злий дух, чорт, демон, уособлення зла та спокус; падлий ангел.
2. Переносно — про людину зі злим, підступним характером або неслухняну, жваву дитину.
3. У міфології та фольклорі — нечиста сила, злий дух, що, за уявленнями, шкодить людям, спокушає їх.
4. Уживається як лайливе слово для вираження досади, злості, подиву або для посилення вислову.
Приклад 1:
Отож заки я вас угледів, я сушив собі голову, як мені підлеститися, а це невимовно тяжко, бо з мене кепський лестун, хай йому біс, до Оксани Пилипівни, з якою я знову дещицю посварився, дурна баба завжди мене дратує своїми розблягузкуваннями про Ірину, чого я просто не годен витримати, хоч я й намагаюся не завалити з Оксаною Пилипівною коректних взаємин, щоб вона мені, змінивши гнів на милість, погадала на картах чи бодай глипнула в кришталеву кулю, адже я повинен нарешті зорієнтуватися, що мені чинити, а тут ви з колесом! Хіба ви на моєму місці інакше повелися б?
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”
Приклад 2:
Скажи, який біс нам думку січе? tnveni portum – Jesum.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Приклад 3:
Біс же, котрий у тому ідолі жив, не стерпівши такого посміхови- ська, почав голосно жалібно кричати: “Біда, біда мені, бо потратив у руки таких немилостивих людей, котрі недавно мене як бога вшановували, а a 166b Жиленко І. В.тепер таку мені біду незносиму чинять. Що мав би робити – не знаю”.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”