1. Період в історії Російської імперії 1730–1740 років, коли фактичне керівництво державою належало фавориту імператриці Анни Іванівни — Ернсту Йоганну Бірону, що характеризувався засиллям іноземців (переважно німців), жорстоким політичним терором, доносами, розкраданням державної казни та загальним страхом у суспільстві.
2. У переносному значенні — жорстока, свавільна, деспотична влада, заснована на доносах, насильстві та поширенні страху, за аналогією з методами правління Бірона.