1. (про рух, дії) Швидко, різко, з напруженням; поривчасто.
2. (про дихання, кашель тощо) З перериваннями, важко, з натугою.
рвучко
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Але замість відповіді голова заспівала: Немов рибина, звинна і в’юнка, Від нас вона звільнилась рвучко й пручко. І тут-таки в канал дала нурка, Хоч ми й кричали: «Схаменися, сучко!» За що пропасти бідній голові?
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
‑рвучко подається наперед Донна, аж її пшеничнi патлi, зметнувшись, спадають у глибокий вирiз светра.
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”
Частина мови: прислівник () |