безсмертність

1. Властивість живого організму, яка полягає у відсутності природної межі існування, здатність існувати вічно, не вмираючи.

2. У релігійних, філософських та міфологічних уявленнях — вічне існування душі або духовної сутності людини після смерті фізичного тіла.

3. Переносно: тривалість, вічність у пам’яті людей, у культурі, історії; слава, яка переживає століття.

Приклади вживання

Приклад 1:
Цей виступив ні з того ні з сього проти нігілізму і матеріалізму і став доказувати безсмертність душі. Довго говорив він по-рутенському, нарешті став говорити по-польському, мішаючи німецькі фрази. — Невідомий автор

Частина мови: іменник (однина) |