безопірність

Властивість або стан того, що не чинить опору, не протидіє зовнішнім впливам, силам або діям; пасивність, покірність.

У технічних та фізичних контекстах — властивість матеріалу, середовища або системи, що характеризується відсутністю або мінімальним опором руху, електричному струму, магнітному полю тощо.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |