Значення
- (Психологія) –
Властивість або стан того, що не чинить опору, не протидіє зовнішнім впливам, силам або діям; пасивність, покірність.
- (Фізика) –
У технічних та фізичних контекстах — властивість матеріалу, середовища або системи, що характеризується відсутністю або мінімальним опором руху, електричному струму, магнітному полю тощо.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. безопірність, р. безопірності, д. безопірності, з. безопірність, о. безопірністю, м. безопірності, к. безопірносте