1. Людина, яка бешкетує, пустує, витівник, заколотник.
2. Розбишака, шибеник, нероба; той, хто вчиняє безладдя, порушує спокій.
бешкетник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Древослів
Словник Української Мови
Словник Української Мови
Буква
1. Людина, яка бешкетує, пустує, витівник, заколотник.
2. Розбишака, шибеник, нероба; той, хто вчиняє безладдя, порушує спокій.
Відсутні