Значення
- (Психологія) –
Поведінка, вчинки бешкетника; пустощі, витівки, що супроводжуються галасом, шумом, часто з порушенням порядку або дисципліни.
- (Лінгвістика) –
Розм. Загальна назва неслухняної, шумної, пустотливої поведінки (переважно дітей або молоді).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бешкетництво, р. бешкетництва, д. бешкетництву, з. бешкетництво, о. бешкетництвом, м. бешкетництві, к. бешкетництво