1. (розм., зневажл.) Внутрішні органи тварини або людини, особливо шлунково-кишкового тракту; тельбухи, нутрощі.
2. (перен., розм., зневажл.) Непотрібні, старовинні або незручні речі, манаття; старий одяг.
бебехи
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
* * * Синi стiни, в кутку бебехи, залитий пивом стiл. Тiсний ванькирчик в Менделя.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 2:
На возах незабаром скоїлось таке, як на чардаках на пароходах, коли вони причалять до пристані й служники почнуть спорожнять їх позапорожнювані здоровецькі шлунки, викидаючи на чар-дак усякі закупки, мішки, клунки, кошики та жидівські бебехи. Погоничі й служники накинулись на хури, неначе татари на завойоване місто: стягали усякі мішки, клунки, кошики, торби й торбинки, килими, укривала й подушки.
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Якби вони знали, звiдки ми йдемо, то знали б, що ми забрали коней, i це була б правда, i за цю правду вони б нам бебехи повiдбивали. От i страждання за правду! — Невідомий автор
Частина мови: іменник (множина) |