антена

Приклад 1:
Нi чорта ви не знаєте, та й нi до чого воно вам, у вас свої, не менш муторнi ночi, ви вкорочуєте собi вiку в ошатних сабербiальних будиночках, обплетених плющем, бо нема з ким їсти iндика на Thanksgiving, тiльки я вже замахалась од власної всесвiтньої спочутливости, замахалась бачити, куди не пiткнусь, — iно горе, горе i горе, — чи то я так влаштована, чи то моє “гостро трагiчне свiтовiд‑чуття”, як антена комашиного вусика, всюди виловлює запах горя, i я крекчучи повзу на нього, замiсть весело трахатися з молодим здоровим бичечком (який, збитий мною з пуття, почав, о диво, читати — уже здолав “Хатину дядька Тома”, щось iз Джейн Остiн i спинився на “Пригодах Тома Сойєра”, а тодi якось, одного вечора, п’ючи чай у мене в кухнi, — приїздив пiсля тренувань, розпашiлий, стягував куртку через голову, метав на лiжко, смiшно, по‑цуценячому, нюхав собi передплiччя: щойно з басейну, ще пахну хлоркою, — життям вiн пахнув, блiн, життям! — захоплено розповi‑даючи, що вже навчився уявляти описаний у книжцi краєвид або кiмнату, зненацька перебив себе й спитав простосердо: тiльки де ж я тепер знайду таку дiвчину, щоб про все це з нею розмовляти?
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”

Приклад 2:
І лячно, немов антена ловить радарною кроною візерунчастий день, гаптований криком вороновим, гаптований дзвоном трамваїв, гострим сміхом дітей і круглим міліцейським бісером на розі Хрещатика. 1964 «Те, що було тобою, стало сном…» Те, що було тобою, стало сном.
— Невідомий автор, “140 Vybrane Vyd 2016 R”

Приклад 3:
Ніч місячна кругом, така студена, Антена гнеться, як струнке стебло, І чорний день десь дзвонить у стремена. 23.04.1931 Superstitio Весною віє запашна кімната, Дзвенить розмова і парує чай.
— Зеров Микола, “Камена”