1. Процес застосування алгебраїчних методів, понять і символіки для дослідження та розв’язання задач у різних галузях математики (наприклад, в геометрії, аналізі) або інших науках.
2. У філософії та методології науки — тенденція до формалізації знання, зведення різноманітних явищ і процесів до абстрактних математичних моделей, що описуються мовою алгебри.