адаб

1. У мусульманській культурі — сукупність норм поведінки та етикету, що регулюють повсякденне життя, спілкування, прийом їжі, відвідування громадських місць тощо; вихованість, чемність, добропристойність.

2. У класичній арабській літературі — жанр повчально-дидактичної прози, що містить збірки настанов, анекдотів, віршів та історичних оповідок, спрямованих на формування високих моральних якостей і світської освіченості.

Приклади вживання

Приклад 1:
археологи воскресили з мороку забуття стародавні міста Аіишур (нині в ньому завершуються реставраційні роботи), Шуруппак, Адаб та ін. Упродовж 1899—1914 рр.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”

Частина мови: іменник (однина) |