1. Коротке усне оповідання жартівливого, гумористичного, а часто й сатиричного змісту з несподіваним, дотепним закінченням.
2. заст. Коротке оповідання про незвичайну, цікаву, повчальну подію з життя історичної особи, літературного героя тощо.
анекдот
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Збираючись розповісти черговий анекдот, він завжди звертався до когось невидимого в кутку під стелею, де гіпотетично могла бути підслушка: «Ну, хлопці, записуйте!» А наша стінгазета, яку з такою любов’ю і винахідливістю оформляв Юрій Івакін. Досі перед очима рубрика «З альбому Петі Коржика»: як такий собі хлопчик розумів літературознавчі терміни.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Раптом дзвоники стихають — це злодiї… А потiм посунули стовпи, за стовпами — шинки… А от iде до царя хохол iз скаргою (це, здається, анекдот); узяв квач, уквачив… А далi ще станцiя, а за нею корчма… за лiсами оселi, за оселями туман… I знову чути дзвоники… …Це ж до чого? — Так собi.
— Невідомий автор, “187 Sini Ietiudi Mikola Khvil Ovii”
Частина мови: іменник (однина) |