розходитися

1. Рухаючись у різних напрямках, залишати якесь місце, роз’їжджатися, розбігатися (про групу людей, транспорт тощо).

2. Припиняти спільне життя, стосунки, розлучатися (подружжя, коханці).

3. Віддалятися один від одного, втрачати зв’язок, порозуміння (про погляди, думки, інтереси).

4. Розповсюджуватися, поширюватися (про чутки, новини, інформацію).

5. Бути проданим, розкупленим (про товар).

6. Розміщуватися, займати більше місця через розсування, розпускання, розгортання (про деталі, частини чогось).

7. Розпочинати рух у більшому темпі, розганятися (про механізм, транспортний засіб).

8. Зникати, розсіюватися (про хмари, туман, почуття).

9. Розпочинатися, відкриватися (про тріщину, шов).

Приклади:

Приклад 1:
Всі зачали розходитися. Стара Андропулова на прощання зірвала для генеральші рожу.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 2:
— що ногою вiдопхнули (“не ваше дело, вы еще слишком молоды”), i батьки (з обличчями однаково мурими, наче пiд шкiру фотопапiр пiдкладено) теж, iно ти поскочила, з жахом зашипiли‑замахали‑зацитькали, — але перша невдача тебе не зупинила, ти, по правдi, таки, добре той казав, — вiдважна жiнка, золотце: згодом, уже студенткою, роцi десь у вiсiмдесятому, вибравшись iз зайчиком‑залицяльником у бiльшiй компашцi до театру, на якусь хiтову московську гастроль, — навмання, бо квиткiв не мали, регочучись на все горло, перекидаючись снiжками реплiк, штурмували знадвору касу з тлумом таких, як самi: передноворiчний вечiр, молодiсть, нiхто не хотiв розходитися, i тому з’явилися менти, — привалила зграя воронкiв, в’оралися в гурму сiрi шинелi, заходили, здiймаючи по нiй буруни, i чорт його зна, як воно так скоїлося: ще перед хвилею все було нiби — пригода, жарт, ну не потрапили б досередини, то поїхали б на Хрещатик каву пити, подумаєш, велике дiло! — а вже зайчикового друга — найушнипливiшого з компанiї, невеличкого й верткого, як гвинт, такий, ще трохи наддавши, мо’, й пролiз би!
— Забужко Оксана, “Польові дослідження з українського сексу”