рядовичі

1. У Київській Русі — представники категорії населення, які залежали від князя або феодала на підставі укладеного з ними договору («ряду»), часто виконували адміністративні, судові або торгові доручення; за соціальним статусом знаходилися вище за холопів, але нижче за вільних.

2. У сучасному вжитку (зазвичай історичному або аналітичному) — члени певної організації, спільноти або соціальної групи, які не належать до керівництва, керівного складу; звичайні члени, переважна маса учасників.

Приклади:

Приклад 1:
В витійствах давнього книжника, що, як бджола, звідусіль збирав примовки і апотегми, ненароком і цілком не до речі, прорвався голос, крик тієї народної маси, що так ріжнить з цілим дружинним світоглядом того утвору: «Не май собі двора коло княжого двора, не держи села коло княжого села, бо його тивун, мов вогонь, трутом накритий, а його рядовичі (урядники), мов іскри: хоч би огню остерігся, та від іскри не встережешся, щоб не попалити собі одежі». Так було не тільки в нас, що устрій державний будовано, нову культуру плекано й ширено заходами громадської меншості, верхніх верств, незалежно або й просто навпереки жаданням або інтересам мас громадських.
— Невідомий автор, “135 Vibrani Statti Mikhailo Grushievs Kii”