особне

1. Те, що належить до особистості, стосується окремої людини; індивідуальне, персональне.

2. (У граматиці) Розряд прикметників, що позначають належність предмета одній конкретній особі або названій істоті (напр., мамин, Оксанин, котячий); особовий прикметник.

Приклади:

Приклад 1:
Для «окупацій» особне й чорнило роблять — «лисньонце», як там звуть, себто лискуче таке, як дзеркало. І вже не пишеш, а печатаєш; і всіх святих спросиш до помочі, і самого бога, і кого знаєш на небі, щоб тільки добре написать.
— Тютюнник Григорій, “Вир”