1. (лінгв.) Спосіб словотворення, при якому нові слова утворюються шляхом з’єднання двох або більше основ або цілих слів у єдине складне слово (наприклад: лісоруб, чорнозем, паровоз).
2. (заст., рідк.) Процес або дія за значенням дієслова «основоскладати»; створення, формування основи, фундаменту чогось у переносному значенні.