Жінка, яка заклала основи, започаткувала щось нове (напрям у науці, мистецтві, суспільному русі тощо).
основоположниця
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |
Словник Української Мови
Буква
Жінка, яка заклала основи, започаткувала щось нове (напрям у науці, мистецтві, суспільному русі тощо).
Відсутні