Значення
- (Лінгвістика) –
(лінгв.) Спосіб словотворення, при якому нові слова утворюються шляхом з’єднання двох або більше основ або цілих слів у єдине складне слово (наприклад: лісоруб, чорнозем, паровоз).
- (Лінгвістика) –
(заст., рідк.) Процес або дія за значенням дієслова «основоскладати»; створення, формування основи, фундаменту чогось у переносному значенні.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. основоскладання, р. основоскладання, д. основоскладанню, з. основоскладання, о. основоскладанням, м. основоскладанні, к. основоскладання