1. (техн.) Процес обробки металів сіркою або сірковмісними сполуками для надання їм певних властивостей (наприклад, зносостійкості).
2. (с.-г., іст.) Старовинний агротехнічний прийом удобрення ґрунту шляхом внесення в нього сірки або сірковмісних речовин (наприклад, гіпсу) для поліпшення його хімічних властивостей, особливо на солонцюватих землях.