1. (у логіці) Позначення для непрямого доведення, що здійснюється шляхом доведення абсурдності (неможливості) протилежного твердження; доведення від супротивного.
2. (у риториці) Позначення для аргументу або міркування, яке спрямоване не на безпосереднє підтвердження тези, а на спростування альтернативних варіантів, тим самим непрямо підтверджуючи її вірогідність.