1. (у психології та психіатрії) Захисний механізм психіки, що полягає в відокремленні від свідомості певних думок, спогадів, почуттів або переживань, які сприймаються як чужі, що може призводити до порушення цілісності особистості, почуття власної ідентичності та зв’язку з реальністю.
2. (у хімії) Здатність молекул, атомів або іонів розпадатися (розділятися) на простіші частинки (іони, радикали) під впливом певних умов, наприклад, при розчиненні, нагріванні або під дією електричного струму.