1. Властивість бути визначеним, чіткість, однозначність; стан, коли щось точно встановлено, окреслено або вирішено.
2. У математиці, логіці — властивість об’єкта, поняття або твердження бути точно окресленим, несуперечливим і таким, що допускає лише одну інтерпретацію.
3. У лінгвістиці — граматична категорія, що вказує на відому, конкретну або унікальну сутність, яка відрізняється від невизначеної (наприклад, означений артикль в англійській мові).