1. (в анатомії та медицині) Патологічне зрощення сусідніх кісток між собою, що в нормі мають бути розділеними, зазвичай через хрящ або сполучну тканину, що призводить до обмеження рухливості суглоба.
2. (в ембріології та нормальній анатомії) Природний процес зрощення окремих кісткових закладок (елементів) під час формування цілісної кістки в онтогенезі.