сполучний
[spolut͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який служить для сполучення, з’єднання чогось, що встановлює зв’язок між частинами цілого.
-
У граматиці: що належить до сполучників або виражає сполучникові відношення (наприклад, сполучний присудок).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. сполучний, р. сполучного, д. сполучному, з. сполучного, о. сполучним, м. сполучнім