сполучення

[spolut͡ʃɛnnjɑ] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Дія за значенням дієслова “сполучати” — об’єднання, з’єднання когось або чогось у єдине ціле.

  2. Зв’язок, взаємодія між кимось або чимось; сукупність предметів, явищ або осіб, об’єднаних спільною діяльністю, місцем перебування тощо.

  3. У мовознавстві — стійка, часто вживана словесна конструкція, поєднання слів, що виражає єдине поняття (наприклад, фразеологічне сполучення).

  4. У техніці та транспорті — пристрій або вузол для з’єднання, зчіпки окремих частин механізму, вагонів тощо.

  5. У математиці — кожна з можливих груп, що складаються з заданої кількості елементів, вибраних з більшої множини, де порядок елементів у групі не має значення.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. сполучення, р. сполучення, д. сполученню, з. сполучення, о. сполученням, м. сполученні, к. сполучення

Більше записів