Словник Української Мови
Буква
1. мушва — діалектна назва м’ясної мухи (родини м’ясних мух, Calliphoridae), особливо синьої м’ясної мухи; комаха, що відкладає личинки у м’ясо та органічні відходи.
2. мушва — розмовна назва людини, яка докучає, надокучлива або неприємна в спілкуванні; у переносному значенні — той, хто донімає, як муха.
Приклад 1:
В гречці стиха лазив вітер, просили пити перепели, якась мушва, збившись роєм просто над Даньковою головою, дзюрчала одноманітно як довга закурена дорога, як пахне дьоготь, як риплять колеса, ковтаючи куряву. Мінути минали і хвилювались хвилини, а ловців усе не було чути.
— Невідомий автор, “146 Yogansen Mayk Podorozh Uchenogo Doktora Leonardo I Yogo Maybutnoyi Kokhanky Prekrasnoyi Alchesty U Slobozhansku Shveytsariyu”
Приклад 2:
Пiсля довгого лiтнього дня, коли сонце сiдає, а розпечена земля поволi скидає з себе золотi шати, коли на блiде, втомлене днем небо з’являються крадькома несмiливi зорi, в останньому промiннi сонця справляє грища мушва, а дивно м’яке, злоторожеве повiтря приймає оддаль бузковi тони i робить простори ще ширшими i ще глибшими, — Маланка з Гафiйкою волочать курною дорогою утому тiла й приємне почуття скiнченого дня. Вони несуть додому спечене, як i земля, тiло, а в складках одежi пахощi стиглого колоса.
— Самчук Улас, “Марія”