1. Який має відношення до мотору, призначений для нього або приводиться ним у рух.
2. Пов’язаний з руховими функціями організму, з моторикою (у фізіології, медицині).
3. (Переносне значення) Жвавий, рухливий, енергійний.
моторний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак, Удавсь на всеє зле проворний, Завзятійший од всіх бурлак. Но греки, як спаливши Трою, Зробили з неї скирту гною, Він взявши торбу тягу дав; Забравши деяких троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П’ятами з Трої накивав.
— Котляревський, “Енеїда”
Приклад 2:
Хлопець гарний, русявий, чисто пiдголений; чуб чепурний, уси козацькi, очi веселенькi, як зiрочки; на виду рум’яний, моторний, звичайний; жупан на ньому синiй i китаєва юпка, поясом з аглицької каламайки пiдперезаний, у тяжинових штанях, чоботи добрi, шкаповi, з пiдковами. Як пришивали боярам до шапок квiтки, то усi клали по шагу, хто-хто два, та й лакей з панського двора i той п’ять шагiв положив, що усi здивувались, а Василь усе вижидав та усе в кишенi довбавсь; а далi витяг капшучок, а там таки дещо бряжчало, засунув пальцi, достав та й положив на викуп шапки, за квiтку, цiлiсiнький гривеник!..
— Самчук Улас, “Марія”
Приклад 3:
Патрокл сiв на ослiн i моргнув на парубка: — Моторний хлопець! Уже й напав на свого!
— Борис Грінченко, “Sieried Tiemnoyi Nochi”
Частина мови: прикментик () |