біле

1. Розмовна назва білого вина (зазвичай сухого), що походить від його характерного кольору, на відміну від червоного чи рожевого.

2. У кулінарії: біла частина яйця (альбумін), що оточує жовток, яка при збиванні набуває білого кольору та пінистої структури.

3. У художній та поетичній мові: те, що має білий колір; біла пляма, біла ділянка, білий елемент (наприклад, біле снігу, біле полотна).

Приклади:

Приклад 1:
Таж він тебе занапастив би тільки, потяг би по колючому ложиську струмочка лісового, біле тіло понівечив та й кинув би самотню десь на безвідді. Але ж він вродливий!
— Українка Леся, “Лісова пісня”

Приклад 2:
Якщо використати біле світло, то інтерференційні максимуми для кожної довжини хвилі будуть зміщені один від – носно одного і матимуть вигляд райду ж- них смуг, які будуть починатись фіолет о- вим і закінчуватись черво ним кольором, якщо рахувати від точки O (рис.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Приклад 3:
Умивай же біле личко Дрібними сльозами, Бо вернулись москалики Іншими шляхами. II Сидить батько кінець стола, На руки схилився, Не дивиться на світ Божий: Тяжко зажурився. — Невідомий автор