стійчик

1. Зменшувальна форма до слова “стійка” у значенні невелика опора, підставка або пристрій для утримання чогось у вертикальному положенні (наприклад, для квітів, свічок, приладу).

2. Розмовна назва невеликого стовпчика, тумби або іншої вертикальної конструкції, що обмежує проїзд або прохід, елемент архітектурного або дорожнього облаштування.

3. У техніці та побуті — коротка стійка, кронштейн або опора, що є частиною механізму, меблів тощо.