1. У математиці (зокрема в теорії множин та математичному аналізі) — найменша з верхніх граней даної підмножини частково впорядкованої множини; точна верхня межа.
2. У переносному значенні — найвища, піднесена точка, вершина, апогей чогось.
Словник Української
Буква
1. У математиці (зокрема в теорії множин та математичному аналізі) — найменша з верхніх граней даної підмножини частково впорядкованої множини; точна верхня межа.
2. У переносному значенні — найвища, піднесена точка, вершина, апогей чогось.