1. (медицина, токсикологія) Лікувальна процедура, при якій у кров пацієнта вводять спеціальні хімічні сполуки (хелатори), що зв’язують і виводять з організму важкі метали (наприклад, свинець, ртуть, миш’як) або надлишок заліза.
2. (хімія, агрохімія) Процес утворення хелатних комплексів — міцних сполук між іонами металів та органічними молекулами (хелатами), що застосовується для захисту мікроелементів у ґрунті, у харчовій промисловості або для стабілізації іонів у розчинах.