бир

1. (геогр.) Височина, плато, горбиста рівнина, поросла травою або рідколіссям; тип ландшафту в Туві, Забайкаллі та Монголії.

2. (заст.) Міра довжини в Туві та на Алтаї, що дорівнює приблизно 1,067 метра (2 аршинам).

Приклади:

Приклад 1:
Червоні гачі мірно роз­ти­на­ють повітря, од ру­ху ки­ває на ході за кре­са­нею квітка.- Бирбир!..- Вівчар­ки ню­ха­ють вітер і од­ним оком ско­са пог­ля­да­ють на вівці, чи все в по­ряд­ку. Треться вов­на об вов­ну, біла об чор­ну, хви­лю­ють пух­наті хреб­ти, як дрібні в озері хвилі, і драгліє ота­ра.- Птруа… птруа!..- Гор­ля­ний пок­лик все на­вер­тає крайніх в ота­ру, три­має повідь у бе­ре­гах.
— Коцюбинський Михайло, “Тіні забутих предків”