Значення
-
Фізичний акустичний термін: частинний тон, що входить до складу складного звуку, частота коливань якого є кратною частоті основного тону; гармоніка.
-
Музичний термін: призвук, який супроводжує основний тон музичного звуку, надаючи йому тембрового забарвлення; верхній частинний тон.
-
Переносне значення: додатковий, часто прихований відтінок сенсу, почуття, явища або враження.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. обертон, р. обертону, д. обертонові, з. обертон, о. обертоном, м. обертоні, к. обертоне