Значення
-
Додатковий звук, що супроводжує основний звук мови, надаючи йому особливого відтінку; побічний звуковий елемент у вимові.
-
Другорядний звук, що ледь чутно супроводжує головний звук у музиці або в природі; легкий супровідний відтінок звучання.
-
Переносно: ледь помітний відбиток, ознака або елемент чогось, що відчувається у чомусь головному; легкий присмак, відтінок.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. призвук, р. призвуку, д. призвукові, з. призвук, о. призвуком, м. призвукові, к. призвуку