призвук

1. Додатковий звук, що супроводжує основний звук мови, надаючи йому особливого відтінку; побічний звуковий елемент у вимові.

2. Другорядний звук, що ледь чутно супроводжує головний звук у музиці або в природі; легкий супровідний відтінок звучання.

3. Переносно: ледь помітний відбиток, ознака або елемент чогось, що відчувається у чомусь головному; легкий присмак, відтінок.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |