1. (в інформатиці та математиці) Процес, коли функція, алгоритм або об’єкт визначається через самого себе або звертається до самого себе в межах свого визначення.
2. (в програмуванні) Прийом, при якому функція безпосередньо (пряма рекурсія) або опосередковано (непряма рекурсія) викликає саму себе для розв’язання певної задачі.
3. (в лінгвістиці) Мовне явище, при якому синтаксична конструкція містить в собі аналогічну конструкцію як свою складову частину.