1. У філософії та соціальних науках — процес або результат усвідомлення відносності, умовності будь-яких значень, норм, істин або цінностей, що вважалися раніше абсолютними та незмінними.
2. У лінгвістиці — перетворення повного речення на підрядне речення (зокрема, означення) за допомогою сполучників або сполучних слів (наприклад, відносних займенників чи прислівників), тобто утворення релятивних (відносних) конструкцій.