беззвучність

Властивість за значенням прикметника беззвучний; відсутність звуку, тиша.

У лінгвістиці: артикуляційна характеристика приголосних звуків, що утворюються без участі голосу, тільки за допомогою шуму (напр., [п], [т], [к], [с], [ф]); глухість.