одушевлений

Значення

1. (Лінгвістика) –

   (у граматиці) Належний до граматичної категорії іменників, що позначають живих істот (людей, тварин, міфологічних персонажів) і мають особливі відмінкові форми в родовому відмінку однини та в знахідному відмінку множини, що збігаються з формами називного відмінка (напр., бачив брата, бачив братів; порівн. з неодуш.: бачив стіл, бачив столи).

2. (Література) –

   (переносно) Такий, що набув ознак живого, оживлений, сповнений життя; виразний, яскравий.

Правопис та відмінювання